ТВЕРЕЗІ БАТЬКИ – ЗДОРОВІ ТА ТВЕРЕЗІ ДІТИ

Прогулюючись вулицями можна побачити молодих батьків, які, крокуючи за візком, милуються своїм дитинчам. Але дедалі частіше трапляються випадки, коли замість оберігання свого паростка від несприятливого середовища, через свою необізнаність та несвідоме ставлення батьки, стають прикладом шкідливих звичок.

Інколи серце обливається сльозами, коли бачиш молоду маму чи батька, які в одній руці тримають дитину, а у другій сигарету чи пиво. На будь-які зауваги можна лише почути: «Дитина ще нічого не розуміє», «вона ще маленька», «вона знає, що це – кака» і т.д. Невже батьки думають, що їхні малята розумніші за них? Тільки одиниці по-справжньому задумуються над словами. сказаними збоку.

Дитина подібна до губки – всмоктує з навколишнього світу геть усе. Вона ще не може відрізнити хороше від поганого.

Період найбільш інтенсивного пізнання триває у віці від 1 до 5 років. У цей час формується темперамент та закладаються основи світогляду. Тому саме в цей період дуже важливо закласти у свідомості дитини те, що батьки хочуть бачити у майбутньому. (До речі, це пре­красно знали педагоги ордену єзуїтів. До єзуїтських колегіумів, як правило, прий­малися діти до 5 років).

Першою життєвою школою дитини є сім’я. Батьки, без сумніву, виховують дітей за своєю подобою. Зазвичай, не помічаючи і не усвідомлюючи фізичної та психологічної згубності своїх шкідливих звичок, батьки передають їх своїм дітям. Дослідженнями ВООЗ доведено: якщо в сім’ї один курець, існує 30-35% імовірність, що дитина куритиме. Якщо батьки курять – цей показник для дитини зростає до 70-85%. У тверезих сім’ях усе навпаки: менше 5% дітей стають курцями та питу­щими.

Механізм психологічної адаптації, а насправді – насильного втягнення ди­тини до шкідливих звичок, відбувається так:

а) до одного року дитина тільки відчуває енергетику своїх батьків;

б) від року і далі ди­тина починає сприймати їх думками. Поступово дитина почи­нає мис­лити об­разами – добро і зло, казкові чи мультиплікаційні герої, об­рази хороших або поганих істот і т.д.;

в) батьки – виключно хороший образ – до­брі, лагідні, чуйні і найкращі та правильні в усьому. В уяві ди­тини заклада­ється зразок для наслі­дування найрідніших людей.

Позитивний образ включає не самих батьків, а їхню пове­дінку. Коли дитина з ціка­вістю розглядає, як тато з мамою випускають з рота дим, вона думає, що це – добре. Побачивши це декілька разів, малюк захоче повторити за ними і потягнеться по сигарету. Батьки майже панічно заберуть її з дитячих рук говорячи: «Не можна, бо це «кака!»».

Минає час, і дитина знову бачить політ синього диму з рота батьків. Знову потягнеться по сигарету, і знову «кака». Черговий раз, споглядаючи за подібними «обрядами», у свідомості дитини виникає парадоксальний стан: з одного боку ба­тьки дарують любов, тепло та ласку і навчають того, що вміють самі. А з другого – курять загадкові «білі палички», але забороняють дитині. Парадокс!

Знаходячись у такій невизначеності, дитина не може раціонально осмислити цієї заборони. Адже батьки не пояснили чому вони їй це забороняють (і взагалі, частка -не- викликає протидію). Але образ добрих та найкращих батьків стає для ди­тини міцним підґрунтям пози­тивного відношення до куріння. Розуміння цього ме­ханізму бракує більшості сучасних молодих батьків.

Те саме стосується алкоголю.

Змалечку дитина бачить свята з пишними столами, на яких красуються «осо­бливі пляшечки». Із них, у блискучі наглянсовані чарки та фужери наливається якась «диво-рідина». При цьому звучить музика, гарні слова, звідусіль лунає сміх, а на об­личчях – щирі посмішки.

Після прийняття «чудо-еліксирів» тато з мамою та й усі гості стають веселі­шими, добрішими, ба, навіть, кумедними. Дитині подобається такий образ застілля. Рано чи пізно вона потягнеться до чарки, бажаючи наслідувати поведінку батьків – випити тієї загадкової «веселої водички». У такий спосіб дитина мимо своєї волі та волі батьків буде відноси­тися до алкоголю тільки позитивно. Адже, з самих пе­люшок батьки закладають дитині не тверезий, а, власне алкогольний (або алко­го­льноорієнтований) образ поведінки.

Коли батьки дають своїм дітям алкоголь – це, без перебільшень, можна вва­жати фізичним та психологічним зґвалтуванням. Тут, ні кількість, ані вид отрути не мають значення.

Фізичне полягає в тому, що батьки насильно позбавляють дитину її природ­ного тверезого стану. А психологічне – батьки створюють позитивний образ вжи­вання алкоголю у свідомості дитини на майбутнє.

Біда України (і не лише України) полягає у відсутності спеціальних педа­гогі­чних програм хоча б для студентів, які через 5-10 років самі ста­нуть батьками. Картина справді жахлива: на 2008 р. 79% хлопців та 67% дівчат ВНЗ – курять, і 80% хлопців та 72,5% дівчат вживають ал­коголь. Наголошую, це майбутня українська інтелігенція, котра буде виховувати наступне покоління та будуватиме країну. Цей прикрий факт ставить під загрозу життя української нації.

Подібні просвітницькі програми серед молоді можуть підвищити рівень сві­домості серед молодих людей. Передусім, це стосується власного здоров’я і поведінки, а також необхідності тверезого підходу у вихованні своїх дітей.

Хто, як не батьки, повинні бути добрим прикладом для наслідування, а не ко­піювання шкідливих звичок. Адже не достатньо привести дитину на світ, нагоду­вати, одягнути її, вважаючи це виконаним батьківським обов’язком.

У родюче поле дитячої чистоти потрібно посіяти хороше насіння. Тоді у майбутньому батьки отримають добрий урожай. Дитині потрібно закласти частину своєї душі. Важливо, щоби ця душа була чистою – тверезою, тоді чистим буде тіло.

Батьки повинні усвідомити: дитині потрібно забезпечити максимально сприятливе середовище для її повно­цінного психологічного та фізичного розвитку. Тільки батьківська твере­зість може бути запорукою тверезості та здоров’я дітей. Тверезі батьки – тверезі діти; твереза сім’я – здорове суспільство.

Пам’ятаймо! Тверезість – це єдино правильний, дарований Богом та при­родою стан організму, що є необхідною умовою духовного, інтелектуального та фізи­чного розвитку особистості.