НЕДОЛУГІ ПОНЯТТЯ АЛКОГОЛЬНОЇ ПРОПАГАНДИ

   Реклама, для пропаганди вживання алкогольних речовин, дуже багата понят­тями на кшталт «відповідальне споживання», «культура пиття», «помірне спожи­вання», «зловживання» тощо. Більшість людей, як правило, сприймає їх без кри­тичного осмислення, за чисту монету. Та чи багато з нас намагаються глибше вни­кнути в їх суть, зв’язати логіку, з’ясувати їх зміст?

     Варто розпочати з того, чим є алкоголь (етиловий спирт та спиртовмісні рі­дини). Найчіткіше визначення дає радянський ГОСТ 18300-72 1972 р.: «етиловий спирт – легкозаймиста, безбарвна рідина, з характерним запахом, відно­ситься до сильнодіючих наркотиків, яка спочатку викликає збудження, а по­тім параліч нервової системи». Подібне визначення подає документація ВООЗ. Також, у Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду алкоголь віднесений до психоактивних речовин в одному ряді з героїном, кокаїном, нікотином та ін­шими наркотиками.

    На початку ХІХ ст. алкоголь почали виготовляти у промислових масштабах. Відтоді, задля отримання прибутку, почалося цілеспрямоване споювання людства вузьким колом осіб. Свої фінансові апетити алкогольна індустрія намагається за­маскувати наведеними вище абсурдними поняттями. Відсутність раціоналізму зробили їх легко прийнятними для людської свідомості. Піар-менеджери торжест­вують свою перемогу брехнею. Але ми спробуємо розібратися за допомогою логі­ки і правди.

* * *

   Перше із них – «культура споживання» алкоголю – за семантичним змістом рівноцінне «культурі серійних вбивств», «культурі споживання героїну», «культу­рі ґвалтування», «культурі насильства», і т.д. Поясню чому.

      Тверезий глузд та скромні знання історії мені підказують, що культура (від лат. сultura – обробіток, виготовлення) – це душа народу. Вона включає усі надбання, які склалися в процесі його життєдіяльності, і завдяки чому, народові вдавалося зберігати свою ідентичність та цілісність.

     Падіння культури в усі часи передувало загибелі народу. Вживання алко­голю – це патологія людської поведінки, руйнування культури нації. Це про­цес насильного вливання в організм отруйних хімічних сполук, які найбіль­ше руйнують духовний центр людини – мозок.

     Видатний російський хірург Ф.Углов писав: хіба коли люди вживають алко­голь від цього вони стають більш культурними, освіченими чи вихованими?! Ні!

150 років тому англійські вчені довели (Форель, Бок, Нісль), а пізніше російсь­кі підтвердили (Бєхтєрєв, Павлов), що будь-які дози алкоголю порушу­ють діяльність тих частин мозку, які відповідають за духовність людини. Тому й не дивно, що під дією алкоголю поведінка, мова, навіть, інтелігентної люди­ни – педагога чи лікаря  може перетворитися на суцільний потік неконтрольова­них емоцій, або нецензурної «хрюканини».

    Найчастіше, поняття «культура споживання» алкоголю індустрія використо­вує ставлячи у приклад німців, бельгійців, голландців (пиво), французів, італійців (вино) та інші народи. Буцімто в них є якась «споконвічна культура пиття», тому в них «усе в порядку», а у нас – «алкогольне дикунство» («не маємо культури»), тому маємо стільки проблем.

   Виробники постійно стверджують, що українці повинні переймати в цих наро­дів «культуру вживання» спиртних наркотиків. (Подібними алкогольними дифірамбами наповнена мережа Інтернет). Натомість, усі виробники замовчують вражаючий факт.

   Десятки спеціальних досліджень Європейського Бюро статистики (http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/eurostat/home/) та статистичні дані Європейської бази даних ВООЗ (http://data.euro.who.int/hfadb/shell_ru.html) свідчать про те, що Франція, Німеччина, Бельгія, Чехія, Голландія, Італія та інші євро­пейські країни посідають провідні місця за рівнем алкогольних цирозів, серце­во-судинних захворювань, алкогольних психозів, інсультів, інфарктів та інших хвороб спричинених вживанням алкоголю.

   Навіть, якщо припустити існування такої «алкогольної культури», то постає логічне запитання: що доброго вона дала цим народам? Нічого! «Пивна та винна» культура стирає їх з лиця матінки Землі. (Щось подібне відбувалося у Римській державі напередодні її загибелі). А нам кажуть: «культура»!

Алкоголь руйнує генетику нації, скорочує приріст та спричиняє її виро­дження. Це зброя масового знищення, яка показала свою дієвість на індіанцях Північної Америки упродовж ХІХ ст.

   Зокрема, упродовж майже усього ХХ ст. рівень вжитку алкоголю на душу населення у Франції був 18-22 л, в Німеччині – 10-15 л, а в Італії – 9-10 л. До 1980-х рр. у цих країнах на 100% домінували титульні народи.

   За останніх чотири покоління алкоголь спричинив виродження титуль­них націй багатьох європейських країн, які на теперішній час опинилися в меншості на власній землі. У Західній Європі, тепер, домінують генетично стійкіші народи  турки, марокканці, алжирці, тунісці, кенійці, а також на­роди Південно-Східної Азії.

    За прогнозами Департаменту Народонаселення ООН до 2050 р. Німеч­чина, Бельгія, Франція та Великобританія стануть мусульманськими краї­нами. До прикладу, на 2008 р. коефіцієнт народжуваності серед християнського населення Франції становив 1,8, Німеччини – 1,3, Англії – 1,6, а мусульманського – 7,0-8,0 дітей на сім’ю. Для підтримання життєдіяльності нації упродовж 25 років коефіцієнт народжуваності повинен бути не менший 2,11 дитини на сім’ю. Якщо менший – нація неухильно скорочується.

   Як бачимо, алкоголь зруйнував генетику європейських народів, які упро­довж останнього тисячоліття творили частину світової історії. Вдалим виявилося передбачення філософа О.Шпенглера: Європа, як культурний феномен – перестає існувати; зникає її духовність, традиції, геть усе. І до чого привела ця алкогольна «культура»?

* * *

    Ще одним абсурдним поняттям є «зловживання алкоголем».

 Тверезий глузд мені підказує, що можливо зловживати довірою людини, службовим становищем, їжею, тобто усім тим, що при нормальному стані прино­сить користь, а при надлишковому – шкоду. Адже, навіть вода, фрукти, овочі, мед, і т.д.  можуть зашкодити організму, коли їх вживати забагато.

  Стосовно алкоголю ситуація зовсім інша. Алкоголь – це сильнодіючий нарко­тик; він тільки руйнує організм. Людина, яка вливає в себе цю речовину – чинить зло самій собі. Будь-яка доза спиртного обертається для організму тільки злом. Тому, його вживання – це і є зло-вживання.

  Саме ж поняття «зловживання», за сприяння власників алкогольного бізнесу було включене до законодавства України для того, аби виправдати вжиток спир­товмісних рідин на підсвідомому рівні цілого суспільства. Відтак, людина думає: якщо є «зло-вживання» – «вживання-на-зло», то мусить бути і «добро-вживання», себто, «вживання-на-добро»!?

    Тому, суспільство переконане, що «зло-вживають» алкоголем тільки люди, які «вишивають вісімки», валяються в болоті попід парканом, викрикують нецен­зурні вирази, в яких тхне із рота, одним словом  алкоголіки. Решта людей, що не потрапляють під такий критерій (п’ють «помірно», ще стоять на ногах, і т.д.) – вважаються тими, хто не «зло-вживає». Це найбільша та найнебезпечніша поми­лка.

  Насправді, (і про це мовчить алкогольна індустрія)  алкоголізм почина­ється не з пляшки, а з чарки; кухля пива чи фужера вина. Ніхто не знає, яка кількість цієї отрути втягне людину у залежність. Ряди алкоголіків поповнюють­ся виключно за рахунок т.зв. «культурно питущих».

* * *

    Наступне поняття  «відповідальне споживання» алкоголю  мабуть одне із найбільш недолугих.

Коли людина (свідомо чи несвідомо) поглинає алкоголь, який руйнує душу й тіло, – вона, перш за все, демонструє свою безвідповідальність за власне здоров’я та життя.

    Вживання алкоголю чи інших наркотиків – це ознака емоційної незрілос­ті індивіда. Також, це підсвідоме зняття відповідальності за вчинки, які можуть бути скоєні людиною у стані алкогольного задурманення. Наголошую, будь-яка доза спиртного наркотику змінює поведінку людини. Навіть кухоль пивної отру­ти може перетворити спокійну та флегматичну людину на безумного забіяку чи садиста.

   Тому, алкоголь і відповідальність – це діаметрально протилежні поняття. Як писав видатний радянський психолог Г.Шичко,  неможливо «відповідально крас­ти», «відповідально вбивати» чи «відпові­дально ґвалтувати». Так само неможливо «відповідально» вживати наркотик – алкоголь.

* * *

    На цьому перелік недолугих понять в алкогольній пропаганді не вичерпу­ється. Думаю, цих було достатньо, аби читач переконався у тому, що алкогольна індустрія вдаючись до абсурдизму, за допомогою подібних нераціональних слово­сполучень намагається ма­ніпулювати свідомістю людей – потенційних та фактич­них клієнтів.

    Сподіваюся, цей простий логічний аналіз допоможе читачеві краще орієнту­ватися у маркетингових категоріях сучасності.