МИТРОПОЛИТ ЙОСИФ СЕМБРАТОВИЧ ТА РУХ ТВЕРЕЗОСТІ В ГАЛИЧИНІ У 1860–1870–Х РОКАХ

       Після утворення у 1867 р. дуалістичної Австро-Угорської монархії та прийняття її конституції духовне й фінансове життя селян мало покращилося. Невдовзі загострилися відносини з Пруссією, а війна 1869 р. мобілізувала у військо багато чоловіків. Дефіцит робочої сили спричинив зубожіння села, яке стояло на межі голоду. Перебуваючи у стані постійного стресу (за відсутності психологічної підтримки), багато людей дедалі частіше схилялися до вживання алкогольних речовин. Знову масовим явищем стало пияцтво. Черговий раз греко-католицьке духовенство взялося за справу витвереження українського народу наприкінці 1860х рр.

       Рух тверезості наприкінці 1860х рр. у Східній Галичині патронував митрополит Йосиф Сембратович. За його наказом були створені групи священиків, котрі під час мес виголошували антиалкогольні прочитання з метою привернення уваги громадськості до ідеї тверезості.
У посланні «Про високу гідність людини» від 3 квітня 1874 р. Й.Сембратович гостро засудив вживання алкоголю як один із найважчих гріхів. Ця куренда також зобов’язувала кожного священика виголошувати промови антиалкогольного та антитютюнового спрямування під час богослужінь.
      Заслуговує на увагу лист Й.Сембратовича папі Пію ІХ, в якому йшлося про створення братств тверезості. Папа благословив ініціативу 30 червня 1874 р., відтак братства отримали автономію у роботі, а владні структури не мали права яким-небудь чином перешкоджати їхній діяльності.
      Розпорядженням від 4 серпня 1874 р. Й. Сембратович зобов’язав священнослужителів засновувати братства при церквах та приходах. Тоді ж, було затверджено статут загальний для усіх братств, із можливістю внесення доповнень. «Братчикам» заборонялося вживати міцні спиртні речовини, а також обмежувався вжиток пива та вина.
Проповідування тверезих цінностей на наукових засадах та проведення протиалкогольних лекторіїв здійснювали місії тверезості, що діяли при братствах. Показовою у цьому контексті є «Програма наук, на святах місійних в Станіславчику, деканату Олеського, що відбулися 6-7 і 8 жовтня 1876 року». Серед проповідей були виголошені: «Про високе звання людини», «Про гріх», «Про згубні наслідки п’янства» та інші.
         Вагомим результатом діяльності братств тверезості в 1870х рр. був масовий вступ людей до них. Запис до братства був добровільним, але деякі священики вважали відмову гріхом. У 1874 р. тільки на Тернопільщині обітницю тверезості склали 8 тис. осіб, а за іншими підрахунками на 1874 р. припадає 400 тис. членів братств. Рух тверезості у 18701880х рр. був напрочуд дієвою формою соціально-політичного спротиву. Завдяки бойкотам корчем та протестам за 18781882 рр. зменшилася кількість шинків із 23 тис. до 18,5 тис. Черговий раз рух тверезості спричинив зменшення кількості споживачів алкоголю, що помітно скоротило прибутки власників цього бізнесу. Вочевидь, такий порядок справ не міг їх влаштовувати. Й.Сембратович був викликаний у Відень. Імператор Франц Йосиф І вмотивував Сембратовича звільнити митрополичий престол (жовтень 1882 р.) відданістю монархії та національним патріотизмом.
     Видатний галицький громадський діяч і священнослужитель Рудольф Мох бесідував із Й.Сембратовичем у Римі на схилі його років. Запитавши останнього, за що імператор звільнив його з посади митрополита – Сембратович відповів: «за тверезість». Це свідчить про потужний алкогольний лобізм в кулуарах галицького сейму та віденського парламенту. Алкогольний бізнес мав павутиння зв’язків аж до самого імператора, і змітав зі свого шляху будь-кого, хто загрожував його інтересам.
        Література
1. Лаба В. «Не пиймо, хлопці, – Україна просить». Історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення. – Львів, 2011.
2. Рудянин І.П. Грекокатолицьке духовенство в боротьбі тверезість у Східній Галичині (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Збірник навчальнометодичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського національного університету ім. Л. Українки. – Рівне, 2008.
3. Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ – 30х роках ХХ ст. – ІваноФранківськ, 2001.
4. Стасів Я.В. Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ – першій третині ХХ століття // Гілея: науковий вісник. – 2012. – Вип. №63.