Останнім часом деякі працівники охорони здоров’я України поширюють неправдиву інформацію про алкогольні речовини[1]. Така позиція людей може диктуватися декількома причинами: дефіцитом їх знань про алкоголь, несвідомим ставленням тверезості природного дару людини, або фінансовою зацікавленістю з боку власників алкогольного бізнесу. Адже чим вищий рівень вжитку[2] цієї речовини, тим більші прибутки отримує алкогольна промисловість. А тому для неї питання «хто, і скільки вживатиме» зводиться до потреби поширення викривленої інформації про безпечність етаноловмісних рідин.
Нещодавно декілька українських лікарів на сторінках популярного глянцевого журналу виклали свої педагогічні рекомендації, щодо привчання дітей з малечку до вживання спиртовмісних рідин[3]. На мій погляд, результатом такої педагогіки у довгостроковій перспективі може бути втрата цілого покоління через вжиток цих отруйних речовини.
Публікація одразу починається з реклами: на фотографії рука несвідомого батька чи матері вливає пиво в дитину сидячу у візку. Знизу красується напис: «Мати дає дитині скуштувати пива. Якщо малюкам подобається напій, це може свідчити про якесь захворювання. Лікарі радять пройти обстеження».
Під світлиною на третину сторінки жирним шрифтом вміщено ще один напис: «Привчати дитину до культурного пиття треба з шести років». Якраз навколо цих слів побудую нашу дискусію.
Перше, що варто відзначити, мати не дає «скуштувати» (бо дитина може скуштувати молока, цукерку тощо), а вірно сказати: алкогольно запрограмована мати вливає в дитину отруту (пиво – це речовина, яка містить етанол, сивушні маслі, фітоестрогени, тетрагідроканабінол, оксид кадмію та багато інших токсичних хімікатів), насильно ламаючи природну тверезість свого малюка змушуючи його вживати алкоголь.
Друге, відколи пиво, будучи наркотичною речовиною, стало індикатором дитячих захворювань!? Тоді, з боку авторів, які радять пройти обстеження доцільно було би назвати хоча б одне із них. Третє, якщо вони радять пройти обстеження, то вони й закликають давати дітям пиво! Звучить якось не здорово!?
Декілька слів варто виказати у бік недобросовісних працівників ЗМІ – авторів тієї статті. Інформаційний захист дитини від руйнівного впливу спиртовмісних речовин та алкогольного середовища в Україні повинен займати перше місце. Натомість, знаходяться несвідомі журналісти, які словами лікарів радять батькам (теперішнім і майбутнім) «давати» дитині токсичну рідину пиво.
Це черговий раз свідчить про повну байдужість українського медіа простору до проблеми алкогольної зорієнтованості нашого суспільства. Більше того, не тільки байдужість, а навпаки, зацікавленість в його якомога широкому залученні до алкоголю. Наочно переконуємося: більшість ЗМІ в Україні фінансуються алкогольним бізнесом для поширення неправдивої інформації про алкоголь. Хоча повинно бути навпаки: хто як не ЗМІ, медицина та ідея тверезості повинні промотувати здоровий спосіб життя для добробуту свого суспільства.
У мене, як у кваліфікованого педагога, подібні слова викликають особливе обурення. Відколи глянцеві журнали зайнялися дитячою педагогікою?! Яке моральне право мають журналісти чи інші не фахівці писати про виховання дітей?! Та ще й як писати: пишуть про наркотик у позитивному сенсі, закликаючи батьків вливати його у своїх дітей. Це може свідчити про алкогольну запрограмованість цих людей, а також є констатацією небезпеки такої інформації для суспільства.
У процесі аналізу, на противагу лікарям, я наведу аргументи на користь тверезого підходу у вихованні дитини, що допоможе краще усвідомити шкоду як етаноловмісних рідин, так і викривленої інформації про них. Сподіваюся, що медики, працівники ЗМІ та активісти тверезих ідей надалі зможуть об’єднатися в потужний союз для фізичного, духовного та інформаційного оздоровлення українського суспільства.
Наведені слова про дитину належать Рінату Добросєрдову[4]. Лікарів, які можуть давати подібні поради у наш час знайти доволі легко. Думаю не секрет, що багато працівників системи охорони здоров’я України не живуть тверезим життям. Відповідно, їх свідомість функціонує через само навіяне переконання нешкідливості спиртовмісних рідин. Тому й не дивно, що ці медики вважають їх нешкідливими навіть для дітей.
На думку п. Добросєрдова, до 18 років людина наслідує поведінку дорослих. З огляду на це, він, чомусь закликає привчати дитину не до культури здоров’я й тверезості, а до «культурного пиття» вже з 6-ти років. Далі лікар продовжує: «Але наливати не справжній алкоголь, а замінники. Святкуєте Новий рік чи день народження – купіть дитяче шампанське. Налийте його в келих, з якого п’ють дорослі, цокніться з дитиною. Пояснюйте як пити: невеликими ковтками, розтягуючи задоволення на весь вечір. Тоді в 16 років підліток не перехилятиме келих за келихом».
За логікою Р. Добросєрдова, від 18-ти років людина починає мислити незалежно, а отже, приймати самостійні рішення. Хоча лікар не сказав, що діти відчувають себе дорослими вже у 11-12 років. А тому, продовжуючи його думку виходить, що за 12 років такого навчання підліток повинен вирости «культурно питущою» людиною не ставши алкоголіком, як він пояснив – «у 16 років не перехиляти келих за келихом».
Правда в тому, що п. Добросєрдов (та інші лікарі), веде мову про псевдо вибір, тобто вибір алкогольноорієнтованої, а не тверезої поведінки для дітей з боку їх батьків. Концепція псевдо вибору полягає в тому, що дитина (а на початок її батьки) буцімто має тільки два можливі сценарії свого майбутнього життя: перший, «із нез’ясованих причин стати алкоголіком». Другий «дитина буде «пити культурно», і не стане алкоголіком». Але, чомусь, Р. Добросєрдов та автори статті цілеспрямовано обходять третій дарований природою стан будь-якого організму – тверезість.
Тверезість навмисне нівелюється авторами для створення у читача викривленого уявлення про те, що в нашому суспільстві тверезості, ніби то, не існує, а найкращий варіант виховувати дитину «культурно питущою». Однак це хибний шлях, який заздалегідь приречений завести в глухий кут; це лотерея, в яку неможливо виграти. Люди, які пишуть подібні речі цілеспрямовано програмують читача на позитивне ставлення до алкогольних речовин вже з дитячих років.
Відзначимо, що поняття «культура пиття» (або т.зв. «помірковане пиття») це частина великого міфу про алкоголь з боку власників алкобізнесу. Воно поширюється для відвернення уваги суспільства від існуючої алкогольної проблеми – смертності, захворюваності, травматизму, генетичних та фінансових втрат, і т.д.
Жодна торгова марка не публікувала статистики смертності від алкоголю як в Україні, так і у світі[5]. Не побачити й слова про фармакологію етаноловмісних речовин, про їх мутагенні властивості та здатність викликати звикання[6]. Не знайти і слова про те, що у країнах т.зв. «п’яного» поясу Прибалтика, СНД, Польща, Чехія, Словаччина, Німеччина, Франція та інші тільки до 20% усього алкоголю вживають люди, яких прийнято вважати хронічними алкоголіками. Решту 80% алкогольних речовин вживають т.зв. «культурно питущі», і саме за рахунок них поповнюються ряди алкоголіків[7]. Жодна алкогольна торгова марка не сприяє оздоровленню суспільства шляхом промоції свідомо тверезого та здорового способу життя.
Повертаючись до слів психотерапевта про «не справжній алкоголь», «дитяче шампанське», «невеликими ковтками» на перший погляд вони звучать як добра рекомендація. Але, з одного боку, метою Добросєрдова є переконати читача в тому, що дитина повинна перейняти дорослі звички залишаючись при цьому не п’яною. З другого боку, через неуважність лікар перечить сам собі, оскільки на початку сказав, «дитина до 18 років копіює поведінку дорослих», тим паче батьків.
Демонструючи дитині пияцькі жести батьки насильно насаджують їй культ вживання алкогольних речовин через обряд, як він каже – «цокання». Саме подібна гра у дитяче застілля, з дитячим «шампанським» закарбовує у свідомості дитини програму застілля дорослого. Вона знімає психологічний бар’єр первинну дитячу сором’язливість, слугуючи імітацією вживання спиртовмісних рідин.
Отже, пияцький обряд «цокання», і вливання алкогольних розчинів здійснюють запрограмовані, або залежні від них люди. Чомусь, замість застережень та роз’яснень чуємо подібну рекомендацію від лікаря.
Вартує уваги фраза «розтягуючи задоволення на весь вечір». Питання до лікаря: задоволення від чого? Виходить, п. Добросєрдов переконаний, що етанол приносить задоволення (стан ейфорії), при цьому маючи на увазі його вживання дитиною.
Маю за честь підказати кандидатові медичних наук: людство вже 150 років знає, що стан алкогольної ейфорії – сп’яніння людини – це кисневе голодування з подальшим відмиранням мозкових клітин. Це наркотичний стан організму, під час якого відбуваються незворотні психофізіологічні процеси внаслідок відмирання його живих частин.
За даними опитування ВООЗ у 2003 р. близько 18% українських учнів 15-16 років повідомили, що перебували у стані алкогольного сп’яніння 20 і більше разів[8]. Дослідження фонду ЮНІСЕФ в Україні (2011 р.) подає такі цифри: 15% дітей до 17 років вперше спробували алкоголь у віці 12 років; систематично вживають пиво, шампанське та алкопопси 53%, 50% та 45% відповідно[9].
Наведені цифри черговий раз засвідчують алкогольну, а не тверезу зорієнтованість українських дітей. Це ознака того, що батьки не надають належної ваги вихованню їх тверезими. Батьки, великою мірою, самі подають негативний приклад вживання цих отруйних речовин. Результатом несвідомого підходу до виховання є вжиток 11-12 річними дітьми спиртних отрут, а за порадою п. Добросєрдова виходить, що батьки повинні прискорити їх привчання до цього ще від 6 років. Насправді, батьки повинні привчати своїх дошкільнят до тверезості, щоби дитина, незважаючи на середовище завжди робила вибір на користь свого природного стану.
У дитячому віці алкогольний наркотик викликає таке звикання, із якого дитину майже неможливо витягнути. Під час свого інтенсивного розвитку дитячий організм настільки вразливий до спиртовмісних хімікатів, що порушення будь-якого процесу спричиняє патологічні зміни генезису організму. Експерти ВООЗ зазначають: «Підлітки та молоді люди особливо вразливі до дії алкоголю. У підлітковому віці алкоголь може спричинити структурні зміни гіпокампа – частини мозку, яка відповідає за процес навчання»[10].
Як бачимо, Р. Добросєрдов припускається помилки стосовно того, що батьки, всупереч тверезій природі дитини, повинні спонукати її вживати алкоголь, а також насаджувати їй пияцькі звички. Справедливості заради цікаво дізнатися: лікар також привчає (або привчив) своїх дітей/дитину «культурно» вживати алкоголь? Можливо, пластівці на сніданок він заправляє не молоком, а пивом? Хотілося би почути відповідь від нього.
Ще одною смертельно шкідливою звичкою є куріння. Для її уникнення дитиною п. Добросєрдов радить наступне:
«Якщо хтось із батьків курить, не ховайтеся від дитини, пояснюйте. Діліться історіями. От я почала курити[11] тоді-то, а причиною того став оцей випадок. Дитина проаналізує: якщо в неї нічого подібного не було, значить, їй не потрібна цигарка».
На цей раз через тютюнові окуляри лікар недобачає складної проблеми. Слова «не ховайтеся від дитини, пояснюйте» звучать як заклик до батьків ігнорувати здатність дитини копіювати їхні шкідливі звички. «Ділитися історіями» означатиме легітимізацію причини куріння батьків в розумінні дитини.
Дитина не буде нічого аналізувати тільки тому, що сприймає дійсність емоціями та почуттями; в дитинчати немає такого обсягу досвіду, як у батьків. А якщо батько чи матір курять існує велика ймовірність, що діти також куритимуть.
Обов’язок батьків, насамперед, полягає у тому, щоби створити для дітей максимально сприятливе тверезе середовище їх розвитку, вільне від вживання тютюну, етаноловмісних рідин, нецензурної лексики, і т.д.
Батьки повинні розповідати дитині не про свій пияцький досвід (якого апріорі не повинно бути) чи причини куріння, а бути джерелом тверезого слова. Навчати дитину вирішувати проблеми, а не обходити їх, просвітляти дитину про шкоду наркотиків, випромінювати любов та добро, бути взірцем для наслідування, а не для копіювання шкідливих звичок. Сюди доречно навести мудрі слова наших предків із часопису протиалкогольного товариства «Відродження» [мова оригіналу]:
«Щоби виховати дітей на здорових і здатних до праці громадян треба вже в найранішій молодости відзвичаювати їх від алькоголю. Не вистане усунути алькоголь з діточого стола, з діточої поживи і окруження, треба ще вщіпити в діточу душу відразу до алькоголю і свідомість його шкідливости для людського організму.
Гаряче, щире, прихильне слово найде найліпший доступ і зрозуміння в невинних, незіпсованих діточих головках. Дім і школа повинні подати собі руку і у спільному порозумінні стреміти до того, щоби в протиалькогольному дусі виховувати дітей. Ідея поборювання алькоголю повинна глубоко проникнути душу і мозки молоді, щоби зраз вибраної дороги нікуди не завертала, хочби на які покуси натрапила в житті. Переконання, вщіплене їй в душу родичами і учителями, повинно бути сильніше від найсильніших і найбільш приманливих спокус»[12].
Продовжуючи далі свою думку п. Добросєрдов каже:
«Від рівня алкоголю залежить настрій. Коли його не вистарчає, людина стає агресивна. В організмі виробляються 500 внутрішніх наркотиків. Зокрема й нікотин. Нікотин покращує пам’ять, прискорює процеси обміну між клітинами мозку».
Дивно, але кандидат медичних наук випустив з уваги те, що настрій людини визначається не кількістю ендогенного (внутрішнього) алкоголю, а гормональним фоном людини. Етанол виробляється у шлунку, і слугує виключно для потреб травлення. Його пре достатньо для забезпечення усіх метаболічних процесів людини. Зрештою, ендогенний алкоголь є результатом метаболізму.
Гормони радості людини серотонін, дофамін, ендорфін та інші, виробляються у мозку. Якщо людина вживає алкогольно-тютюнові речовини, то найбільше від цього потерпає мозок, а тому відбувається порушення гормонального фону. Відтак, настрій цієї людини визначатиметься наявністю алкоголю чи нікотину в її організмі, як результату фізичної звиклості. Тому така людина шукатиме свого «настрою» в наркотичних речовинах, а свідомо твереза людина матиме його в непорушному природному стані.
Звертаючись до читача фразою «коли його (алкоголю – прим. авт.) не вистарчає вона (людина – прим. авт.) стає агресивна» п. Добросєрдов пояснює агресивний стан людини/читача нестачею етанолу. Тут чується натяк, що виходом з агресії може стати вливання алкоголю ззовні. Насправді, агресія людини зумовлюється десятками, а то й сотнями факторів, і зводити її лише до нестачі етанолу в крові, на мій погляд, недоречно.
Думка лікаря про виділення організмом близько 500 наркотиків правильна, але мені видається, що сказана вона виправдовуючи вживання тютюну. Наприклад, фраза: «Нікотин покращує пам’ять, прискорює процеси обміну між клітинами мозку» складає враження, що нікотин це речовина, яка сприяє розумовим процесам людини.
Така установка наштовхує читача на думку про нікотин, як необхідну для життєдіяльності речовину, яку можна отримати курячи сигарети. Але лікар знову не каже, що, по-перше, в процесі метаболізму організм виділяє таку кількість нікотину, яка йому потрібна на даний момент, а його надлишок порушує роботу центральної нервової системи. По-друге, усі інтелектуальні процеси в мозку регулюються багатьма факторами наприклад, рівнем йоду, а нікотин далеко не найнеобхідніший із них.
Слова Р. Добросєрдова про виділення організмом наркотиків, звучать на кшталт: якщо наш шлунок виділяє соляну кислоту – ми повинні вливати її в себе?! Якщо у нашій печінці утворюється смертельні отрути ацетальдегід, метанол, оцет, і т.д. – ми також повинні вживати їх?! Чи можливо потрібно наповнювати себе вуглекислим газом, який утворюється в нашому організмі?!
Наступний, на мій погляд, глибоко помилковий пасаж лікаря звучить так:
«Якщо малі просять пива, купіть безалкогольного гіркого, хай скуштують. Дитині однозначно не сподобається, і вона більше не проситиме. Якщо сподобалося, треба з’ясувати, чого не вистарчає в організмі, можливо пройти обстеження».
Перш за все, відзначимо фразу «якщо малі просять пива». Чому саме така постановка речення? З якого дива малі діти повинні просити пиво? Якщо вони просять пива – вони знайомі з його смаком, і їх організм фізично звик до отримання його ззовні. Більше того, у згаданих малих уже порушена тверезість вони запрограмовані вживати алкоголь. А джерелом програми стали несвідомі батьки, які допустили (якщо не посприяли) вживання спиртовмісних речовин своїми дітьми.
Другою фразою «дитині однозначно не сподобається, і вона більше не проситиме» через неуважність Р. Добросєрдов заперечує першу репліку. Якщо дитина просить цю речовину, наперед знаючи її смак (тому й просить!) дитині цей виріб до вподоби.
Третя фраза – «Якщо сподобалося, треба з’ясувати, чого не вистарчає в організмі, можливо пройти обстеження» виявляє не найкращі сторони теоретичної підготовки цього медика. Пиво не є індикатором дефіциту якихось речовин в дитячому організмі, адже це можна з’ясувати шляхом аналізу крові та екскрементів. Пиво – це така спиртовмісна речовина, яка швидше за будь-яку іншу викликає звикання, через наявність у ньому тетрагідроканабінолу, котрим багатий хміль найближчий родич коноплі.
Дитячий організм після першого «знайомства» з пивом може зреагувати блювотою, запамороченням або нудотою, і викликати відразу на майбутнє. Але постійний прийом пива батьками чи близькими спонукає дитину пересилити захисний інстинкт самозбереження, і знову вжити отруту, але на цей раз без зворотної реакції.
Так діє закон алкогольного програмування та адаптації дитячого організму в алкогольне середовище. Про нього мовчить реклама, медії, цього не навчають у школах, про це чомусь змовчав і п. Добросєрдов. Як педагог, я вважаю своїм обов’язком підказати авторам статті, що публікуючи подібну інформацію наперед вартує ознайомитися з деякими нормативними документами. Зокрема, у ст. 50 Конституції України сказано:
«Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація не може бути засекречена».
Декларація «Молодь і алкоголь» (Стокгольм, 2001 р.):
«Кожна дитина та підліток має право рости та розвиватися у безпечному середовищі, максимально захищеному від наслідків вживання алкоголю, і, наскільки це можливо, захист від пропаганди і рекламування алкогольних [речовин – прим. авт.]».
Конвенція ООН про права дитини (1990 р.):
«Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. З цією метою держави-учасниці: заохочують засоби масової інформації до розповсюдження інформації і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях…».
Продовжуючи аналіз слів лікаря важливо відмітити фразу:
«Одні люди стають алкоголіками, а інші – ні. Причин багато, насамперед – спадковість і здатність організму справлятися з алкоголем. Людина, схильна до алкоголізму, сяде за стіл, вип’є дві чарки й не зупиниться, потягнеться за третьою, шостою. Потім це перейде в запій. Алкоголізм не виліковний. Хронічному алкоголіку треба назавжди забути про горілку».
На противагу п. Добросєрдову маю право стверджувати: перше, люди стають залежними від алкоголю виключно, і лише через його вживання. Ніхто не знає, яка кількість цієї речовини втягне людину в залежність.
Друге, спадковість не може бути фактором алкоголізму, оскільки людина народжується тверезою і чистою, а весь досвід вона набуває в процесі зростання.
Коли з малих років дитина постійно спостерігає пишні застілля зі щедрими вливаннями спиртовмісних речовин, супроводжувані веселим настроєм та розумними словами гостей – вона програмується: її поведінка стає орієнтованою на вживання цих речовин. Власне зовнішній інформаційний простір формує поведінку людини, і ніяк не її генетика. До прикладу, якщо від народження дитину виховувати в племені канібалів – вона буде канібалом, і тут ні до чого її, навіть, королівське походження[13].
«Здатності справлятися з алкоголем» тверезий людський організм взагалі не має, оскільки матір-природа не передбачала створення цієї отрути людиною[14]. Тому, будь-яке вливання спиртовмісної речовини в людину – це введення цілого організму у невластивий йому патологічний стан.
Думка Р. Добросєрдова про схильність людини до алкоголізму, на мій погляд, також не витримує критики. До прикладу, всесвітньо відомий біолог, автор методу позбавлення від алкогольної залежності Г.А. Шичко писав, що людина, всупереч інстинкту самозбереження, схильна вливати в себе алкоголь знаючи про його шкоду тільки через запрограмованість її свідомості вживати цю речовину[15].
Те саме стосується фізичної залежності: етанол, у будь-якому вигляді та у будь-яких кількостях викликає залежність, яка виникає виключно за умови його вживання. Останнє уможливлюється тільки за сприятливих обставин – алкогольноорієнтоване оточення, пияцькі звички батьків, рідних та суспільства, а також, отримана людиною у вигляді образів інформація (реклама, фільми, музика тощо); вона й визначає її поведінку.
Вважаю за потрібне поділитися із Р. Добросєрдовим думкою про те, що алкоголізм – це, передусім, дефіцит інформації. Якщо людина вживає алкоголь (або тютюн), то вона з певних причин не отримала правдивої інформації про його властивості перед вживанням. Вживання (будь-яке) викликає фізичну та психологічну схильність людини до цієї речовини. Але, якщо людині подати правдиву інформацію про цей наркотик, про його шкідливі властивості – людина ніколи, і ні за яких обставин не вживатиме його, залишаючись свідомо тверезою[16].
А ось яким грубим методом лікар пропонує позбавитися від алкогольної залежності: «Найкращий ефект дає отруєння алкоголем – тоді бажання пити відпадає надовго».
Скористаюся нагодою наголосити: будь-яке вживання алкоголю – це апріорі отруєння. Тільки міра цього отруєння визначається кількістю вжитого наркотику: чим більше – тим гірше. Смертельна доза етанолу для людини 7-8 г на 1 кг маси тіла. Тобто, для людини масою 64 кг смертельними будуть 500 г чистого спирту, або 1200 г горілки[17]. Будь-яке вливання алкоголю може закінчитися фатально: внаслідок некрозу печінки, інсульту, інфаркту, крововиливу в кишечник та інших причин.
«Бажання пити», про яке каже лікар це і є алкогольна залежність. Отримання людиною гострого алкогольного отруєння тимчасово викликає страх до цієї речовини, і вона припиняє її вжиток. Але зовнішній чинник алкогольна програма, психологічний дискомфорт, який вона відчуває з боку питущих оточуючих та відсутність тверезих переконань спонукають людину вживати цю рідину. І людина знову може втягнутися у залежність, не контролюючи свого психофізичного стану.
Натомість, собріологія наука про тверезий спосіб життя людини та суспільства вважає, що найкращий ефект дає просвіта. Будь-яка людина може самостійно позбавитись від алкогольно-тютюнової залежності шляхом вироблення тверезих переконань: інформаційне просвітлення, духовне зцілення та реабілітація. Людині лише потрібно вказати правильний шлях, і аж ніяк не отруювати її алкоголем[18].
Укінці інтерв’ю Р. Добросєрдов, не зовсім по-медичному, вказує читачеві «норму» спиртовмісної отрути, вжиток якої він вважає нешкідливим:
«Дорослий чоловік може випити близько 200 грамів горілки, жінка – 150. Це ті норми, за яких ніхто не нап’ється, буде живе нормальне спілкування».
Можливо, кандидатові медичних наук дотепер залишався невідомим факт: кожний грам алкоголю безповоротно знищує сотні мозкових клітин. Виходить, що втрата людиною мозкових нейронів є нормою, і при цьому говорячи про «живе нормальне спілкування».
З другого боку, чи може бути «нормальним» спілкування під час втрати людиною свого мозку?! Певно такий обмін інформацією між п’яними людьми буде всього-на-всього результатом їх психічного стану, що заздалегідь унеможливлює його нормальність. Нормальним є тільки (і виключно!) тверезе спілкування, при якому людина оцінює дійсність адекватно, а не ілюзорно, як це відбувається у стані інтоксикації.
Виявляється, що у питанні виховання дітей п. Добросєрдов має однодумця, це Дмитро Вінніков[19]. Ставлення цього медика до дітей і алкоголю наступне:
«Забороняючи випускникам спиртне, вчителі й батьки перегинають палку. Школяру на випускному можна випити без шкоди для здоров’я півпляшки шампанського. Хоч вони ще зелені, але своє все одно доженуть на першому курсі. Дітей потрібно поступово вводити в доросле життя, вчити пити. Символічно наливати за столом. Пояснювати, що не можна мішати й знижувати градус. Бо рано чи пізно доведеться випити спиртне. У мене є знайомі, які до 20 років не пили, а потім стали алкоголіками».
На мою думку, звинувачення батьків з боку психотерапевта не справедливі, оскільки батьки забороняють випускникам вживати алкогольні речовини через силу глибокої любові до своїх дітей. Вчительська любов викликана звиклістю до своїх підопічних, і негативне відношення педагога до алкоголю на випускних вечорах, яке п. Вінніков називає «перегинання палки» уповні нормальне, оскільки школярі – це неповнолітні діти.
Твердження нарколога, що явно виказує його не науковий підхід до фармакології наркотичних речовин це думка про «допустимість» і «нешкідливість» вживання школярем половини пляшки шампанського.
Половина пляшки шампанського це 375 г міцністю 11% (42 г спирту, або 84 г горілки). Як бачимо, п. Вінніков оминув результати тисяч наукових досліджень, авторитет світил медицини – І. Павлов (нобелівський лауреат), М. Бєхтєрєв, Ф. Углов та багато інших, провідних експертів ВООЗ та світової тверезої думки про те, що будь-яка доза алкоголю є шкідливою та небезпечною для організму. Кожен орган та ділянка тіла людини, вражається ним. Тим паче, якщо йдеться про дитячий, ще не сформований організм.
Розповідями «як пити», «вчити пити» нарколог називає «введення у доросле життя». З його слів виходить, що дорослими вважаються не тверезі люди, а ті, що вживають спиртовмісні хімікати; головний атрибут дорослості – спиртний наркотик?! Тоді, якщо підліток вживає ці речовини – він дорослий?! Тут, хотілося би почути коментарій Віннікова.
На моє переконання, дорослою може вважатися людина, яка критично оцінює себе, відповідає за свої вчинки, поведінку, адекватно (тверезо) оцінює дійсність навколо себе, має чітку громадянську позицію та життєві принципи, і що найголовніше маючи тверезі переконання, усвідомлює шкідливість вживання наркотиків, чим є алкоголь. Останнє можливе лише за умови тверезості людини. А не твереза людина (сюди можна додати й осіб, які закликають вживати ці речовини) – є безвідповідальною за себе та оточуючих.
Дуже шкода, що силу певних обставин Д. Вінніков, як і п. Добросєрдов, не сказали навіть слова про те, що дітей потрібно вчити культурі тверезості, тобто нормальності. Майже все, про що кажуть лікарі це шлях інформаційної адаптації дитини в алкогольне середовище. В процесі зростання, із самого малечку, ця дитина буде приречена носити алкогольну програму навіть не знаючи про тверезість.
Далі, Д. Вінніков переконано вважає, що підліткові все одно «доведеться випити». Але чому ж доведеться «випити»? Тут маємо два варіанти: перший, мабуть нарколог уже вирішив за самого підлітка, що із нез’ясованих причин він буде змушений вживати наркотик; друге, уже згаданий на початку псевдо вибір – два варіанти гіршого (а тут виключно «доведеться випити»), замість гіршого (вживання отрути), і кращого залишитися тверезим.
Правда в тому, що тільки алкогольноорієнтоване середовище може позбавити людину природної тверезості. Якщо батьки власним прикладом настановили дитину з малечку на правильний шлях – вільний від шкідливих звичок, то незалежно від віку й обставин вона, швидше за все, свідомо вибере тверезість.
Найбільшого акценту вартує фраза п. Віннікова «не можна мішати й знижувати градус». Маю право припустити, що як і Р. Добросєрдов п. Вінніков напевно має величезний стаж перебування в оточенні алкогольно залежних людей. Тому пияцький жаргон, неприпустимий для медиків-інтелігентів, стирає етико-естетичні рамки в очах українського читача. Мимоволі в його свідомості може вибудуватися образ т.зв. лікаря-свояка, який «по-нашому» відноситься до алкоголю, і радить його вживати людям.
Дуже влучно п. Вінніков згадав своїх знайомих, які «не вживали алкоголю до 20 років, а потім стали алкоголіками», тут варто зауважити наступне. Людина може залишитися свідомо тверезою тоді, коли її з ранніх років життя привчати до культури тверезості шляхом просвітництва, а не заборон. Адже, якщо людині до 20 річного віку постійно забороняли, і не розповідали чому, з якою метою, навіщо, і т.д., то й не дивно, що у 20 років, будучи вже дорослою, вона підсвідомо компенсувала втрачену свободу з попереднього періоду життя. Якраз цей фактор, найбільш імовірно, визначив втягнення згаданих Вінніковим знайомих в алкогольну залежність. І ще одне, з міркувань професійної етики доцільно пишатися кількістю людей, яких було наставлено на шлях тверезості, але в жодному випадку не хвалитися їхньою бідою.
Цікава й мудра думка в цій публікації (хоча не без зауважень), була наведена словами Еріка Сіґмана («британського біолога, члена Королівського медичного товариства»). Він сказав:
«Молоді люди не повинні вживати алкоголь до 24,5 року. Батьки, які пригощають своїх дітей, наприклад шампанським, вважають, що це допоможе уникнути розвитку алкоголізму в майбутньому. Це міф. Ми ж не нюхаємо порошку й не куримо травки в помірних кількостях у дитинстві, щоб згодом не стати наркоманами. І не палимо цигарок, щоб не перетворитися потім на завзятих курців. Логічно, що й уживання алкоголю в юному віці не врятує від алкоголізму»[20].
Біолог Сіґман висловлюється абсолютно правильно, але перша його фраза «Молоді люди не повинні вживати алкоголь до 24,5 року» усе-таки дуже однобічна, суб’єктивна, або не продумана. Тоді, від 24,5 років людина «повинна» вживати алкоголь?! На жаль, на цьому коментарій вченого закінчується, спонукаючи до узагальнень самого читача.
Доповнюючи п. Сіґмана зауважу: алкоголь – це абсолютно непотрібна для організму, шкідлива, отруйна речовина, і не існує вікового порогу коли «повинна» чи «не повинна» його вживати. Людина народжується тверезою, це її нормальний, природний стан, який вона повинна берегти й підтримувати.
У вузьких меркантильних інтересах автори публікації навели слова завідувача відділенням токсикології дитячої лікарні ОХМАДИТ, головного токсиколога Міністерства охорони здоров’я України Бориса Шеймана:
«Я проти того, щоб давати дитині навіть пробувати спиртні напої. Байдуже, слабоалкогольні вони чині. Ніхто не може потім гарантувати, що дитині вони не сподобаються. І вона вип’є ще, але вже без дозволу. Своїм дочкам я дозволив скуштувати вино в 14 років, один раз відсьорбнути».
Б. Шейман виказує правильне твердження, але остання фраза «Своїм дочкам я дозволив скуштувати вино в 14 років, один раз відсьорбнути» черговий раз показує, що автори цієї публікації несвідомо дивляться на потребу виховання тверезих переконань як у малих дітей, так і у підлітків. На жаль, навіть авторитетний та відомий в Україні медик, свідомо чи не свідомо дозволив своїм дітям вжити спиртовмісний розчин. Своєю чергою, це стирає моральні перешкоди для читача, і нівелює потребу тверезого підходу до виховання дітей.
Насамкінець, не вдаючись до повторень вище сказаного пропоную до уваги читача урядовий документ. Сподіваюсь, прочитавши його читач зможе зробити відповідні висновки.
Клятва лікаря України
«Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов’язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:
- Усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони здоров’я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує;
- Незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини;
- Зберігати лікарську таємницю, не використовувати її на шкоду людині;
- Додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;
- Постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;
- Власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми
Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя»[21].
Примітки
- Тут, і далі в тексті таке, на перший погляд, загальноприйняте поняття як «алкогольні напої» замінено словами на кшталт, «алкогольні речовини», «алкогольні отрути», «алкогольні хімікати», «спиртовмісні рідини» тощо. На думку автора, напоєм допустимо вважати поживну рідину, яка приносить користь людині, до прикладу, воду, сік, трав’яний чай. А шкідливі для людського організму рідкі сполуки, що за своєю природою є наркотиками допустимо називати не інакше як наркотики, речовини, хімікати тощо.
- Корені слів «вживання», «вжиток», «споживання» та інші – містять склад -жив-, що походить від старослов’янського «живити», «жити», і семантично означає життя або дію пов’язану з життям. Оскільки алкоголь – це наркотик, який апріорно виключає життя як таке, тому тут і далі в тексті поняттями «вживання», «вжиток», «споживання» та іншими стосовно алкоголю автор розумітиме «поглинання», «вливання», «отруєння», які відповідають їх справжньому смисловому навантаженню.
- Коли починати пити й курити» // Країна, 16 лютого 2012 р. – С.6-10.
- Цей пан представлений як «кандидат медичних наук, лікар-психотерапевт вищої категорії, завідувач кабінету Вінницької обласної клініки».
- По Україні див.: Статистичний щорічник України за 2009 рік / За ред. О.Г. Осауленка – К., 2010; по світу див.: http://data.euro.who.int/hfadb/shell_ru.html
- Комитет экспертов ВОЗ по проблемам, связанным с потреблением алкоголя. (Серия технических докладов ВОЗ, №944). Второй доклад. – Женева, 10-13 октября 2006 г.
- Алкогольная катастрофа и возможности государственной политики в преодолении алкогольной сверхсмертности в России. / Отв. ред. Д.А. Халтурина, А.В. Коротаев. – М.: ЛЕНАНД, 2008.
- Доклад по проблеме алкоголя в Европейском регионе ВОЗ. Исходный документ к Основам политики в отношении алкоголя в Европейском регионе ВОЗ. (EUR/RC55/BD/1). – 19 августа 2005 г. – С.4.
- Вживання алкоголю серед учнів і студентів: динаміка та чинники поширення. – Міжнародний проект «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» (HBSC). http://www.unicef.org/ukraine/ukr/
- Комитет экспертов ВОЗ по проблемам, связанным с потреблением алкоголя… – С.9.
- Звернімо увагу, що ці слова подаються від жіночого роду, тобто матір’ю. Власне матір є головним прикладом наслідування для дитини, оскільки функція виховання дітей більшою мірою лягає на руки матері. Абсолютна більшість дітей отримує перші знання саме від матері, а тому дуже важливо, щоби ці знання були життєво необхідними, а не життєво небезпечними. Натомість, на думку психотерапевта, дитині, усе-таки, потрібно розповідати «чому мама/тато курить».
- Бережіть дітей перед алкоголем! // Відродження. 1932. – Ч.4-5.
- Мабуть тут стане актуальним роман Р. Кіплінга «Мауглі» малюка, який виріс в дикій природі, і поводив себе як тварина.
- Печінка виробляє фермент алкогольдегідрогеназа, який розчіплює внутрішній алкоголь, що виділяється в процесі метаболізму. Детальніше див.: Лившиц С.М., Яворский В.А. Социальные и клинические проблемы алкоголизма. – Киев: «Здоровье», 1975. – С.42.
- Детальніше див.: Жданов В., Троицкая С. Алкогольный террор. Пить или жить? – СПб: Питер, 2010.
- Лившиц С.М., Яворский В.А. Социальные и клинические проблемы алкоголизма… – С.25.
- З усіма матеріалами читач може детальніше ознайомитися на сайті Всеукраїнського громадського руху «Твереза Україна». – www.tvereza.info.
- Він представлений як «нарколог, психотерапевт у приватній клініці «Чоловіче здоров’я»».
- На превеликий жаль авторами не вказано джерело.
- Верховна Рада України: http//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/349/92
Немає коментарів:
Дописати коментар